Знесилені болем Планети,
З душею, відкритій вітрам,
Без війн помирають поети,
Залишивши ім"я віршам.
Ввібравши до краплі всі сльози,
Впитавши тривогу і біль,
Ізранене серце не може
Дограти життя водевіль.
Відкриті для Всесвіту нерви,
Пробиті іонами мук,
Схилились, як втомлені верби,
Від кубла наповзших гадюк.
Утомлені правдою зв"язки
Набухли й закрили гортань
І вени відстукують важко
Секунди надмірних страждань.
Тріщать пересилені м"язи,
Горить розпростерта душа
І кров стигне в жилах одразу,
Лиш дух - як розгніваний птах.
Не всі доспівавши сонети,
Свій попіл віддавши вітрам,
Щораз помирають поети,
Залишивши ім"я віршам!
слова "впитавши" в укр. мові нема. сумніви в мене стосовно слова "ізранені", також неправильне формулювання у словосполученні "з душею, відкритій вітрам". мабуть, мається на увазі "душею, відкритою вітрам". взагалі якось трохи кострубато вийшло, розумію, написано на емоціях під сильним враженням, задумка цікава, але окрім форми важливим є сам зміст. бажаю натхнення!
Вибачте за мою нахабність, але мабуть все-таки правильно буде не "біллю планети", а "болем планети", бо біль в укр мові має чоловічий рід. Ще раз вибачте
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже сподобалось. Одне лиш, я б "розпістерта" замінила на "Розпростерта" 
