Всміхнулось сонце з небозводу,
Ласкаві промені ллючи.
Не раз пірнали вони в воду
І цілували береги.
А хвильки радісно плескались:
Раділи літу і теплу...
Журбі осінній не здавались..
Які там ду́мки про зиму́!
І небо, наче впало в річку.
Хмарки за хвильками біжать.
І срібло лив у воду нічку
Ріжок, якого не дістать.
Несміло в воду заглядали
Високі сосни та кущі...
Вони таке не пам"ятали,
Щоб в небі та росли дуби..
Бездонне плесо прикрашали
Чарівних квіток головки...
Як заворожені лежали
Червоних лілій пелюстки.
Це не земна краса природи!
Це справжній рай на небесах!
Не відірвать очей від вроди.
Ти не побачиш це і в снах...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оксанка!!!
04.02.2010 - 17:50
У всех иногда не получается, ошибочно думать, что стихи всегда приходят готовыми - над ними работать надо!
Взять хотя бы вот это:
Всміхнулось сонце з небозводу,
Ласкаві промені ллючи.
Не раз пірнали в тиху воду
І цілували береги...
Смотри:
Всміхнулось сонце з небозводу,
Ласкаві промені легли,
Дарунком теплим в тиху воду
І цілували береги... - конечно, это черновой вариант, но ты, если захочешь, сможешь придумать ещё лучше! Верю!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Постараюсь что-то изменить! Спасибо!!
04.02.2010 - 13:32
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00