Всміхнулось сонце з небозводу,
Ласкаві промені ллючи.
Не раз пірнали вони в воду
І цілували береги.
А хвильки радісно плескались:
Раділи літу і теплу...
Журбі осінній не здавались..
Які там ду́мки про зиму́!
І небо, наче впало в річку.
Хмарки за хвильками біжать.
І срібло лив у воду нічку
Ріжок, якого не дістать.
Несміло в воду заглядали
Високі сосни та кущі...
Вони таке не пам"ятали,
Щоб в небі та росли дуби..
Бездонне плесо прикрашали
Чарівних квіток головки...
Як заворожені лежали
Червоних лілій пелюстки.
Це не земна краса природи!
Це справжній рай на небесах!
Не відірвать очей від вроди.
Ти не побачиш це і в снах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169692
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2010
автор: Н-А-Д-І-Я