Оригинал:
Анна Ахматова
Родная земля
И в мире нет людей бесслезней,
Надменнее и проще нас.
1922
В заветных ладанках не носим на груди,
О ней стихи навзрыд не сочиняем,
Наш горький сон она не бередит,
Не кажется обетованным раем.
Не делаем ее в душе своей
Предметом купли и продажи,
Хворая, бедствуя, немотствуя на ней,
О ней не вспоминаем даже.
Да, для нас это грязь на калошах,
Да, для нас это хруст на зубах.
И мы мелем, и месим, и крошим
Тот ни в чем не замешанный прах.
Но ложимся в нее и становимся ею,
Оттого и зовем так свободно — своею.
1961. Ленинград
Мій переклад:
Анна Ахматова
Рідна земля
И в мире нет людей бесслезней,
Надменнее и проще нас.
1922
Не носимо її як оберіг,
Не творимо про неї віршів з плачем,
Не тішим нею снів гірких своїх,
Обіцяного раю в ній не бачим.
Не уявляємо в душі своїй,
Як нам її купити чи продати.
На ній ми хворі, в горі чи німі,
Та нам її при цьому не згадати.
Так, наші калоші бруднить вона,
Так, хрустить поміж наших зубів,
І ми мелемо, й місимо, й кришимо
Порох цей, а він - не завинив.
Та лягати нам в неї, ставати нам нею,
Ось чому ми звемо її вільно – своєю.
Переклад 01.03.2024
ID:
1007544
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 05.03.2024 09:19:04
© дата внесення змiн: 05.03.2024 09:19:04
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
