- "...а звідки ж скроні посивіли?..
А чому ж нерви - в павутиння?..."
...Так... Просто... Втома, моя Мила...
Та міномети - до коріння...
Та просто... вижити - за щастя...
Брати й земля лише за стіни...
А ззовні - пекло та пропащі
Все москалі чекають зміни
На інших... Просто підпирають:
Ті - в чергу, а ці - в домовину...
Але... їх трупи просто не ховають...
А ми?... Та що..? За зміну - зміна...
Атака... Вечір... Сон... Атака...
А скроні - то пусте ж... Ти знаєш...
Як там наш син?) Вже каже "Татко"?)
Чи знову "Мама", та зітхає?)
Як ви?... Садочок у підвалі?...
В безпеці будьте!... Ми ж - на варті!..
Ти не сумуй... Часу - провалля,
Але ж ви, рідні, того варті!...
Ти не сумуй!.. Рости дитину!...
Нехай вже "Татко" врешті скаже!)))
А сивина - то цвіт родини!
Лиш не пустити б кодло враже!..
...
"У тебе скроні геть вже сиві...
У тебе нерви - павутиння!..", -
Герої будь-які красиві,
Була б живою Україна!
