Ростислав Свароженко: Занурився в цілющий вимріяний сон для милого, навіяний милою через образ Русалки, котрий дає сили лишитися людяним серед жахів війни і виплисти з біди (з любов’ю в душі), вборонивши свою землю, свій народ, віру, мову і звичаї. Гарно! Бажаю безмежних життєрадісних відстукувань дзиґара в мирі, в любові, в здоров’ї в щасті, в спокої!
Ростислав Свароженко: Як кажуть, розгадане стає вже нецікавим. Тож нехай для душі Ваша загадка лишається вічною загадкою, а для свідомості – абсолютною константою!
Ростислав Свароженко: За дві сторони однієї медалі – чистоту і бруд, що уособлюють прояв Творця – Любов!
10.05.2013 - 07:31
ох! Ви дуже точно вловили авторський посил... Зачасту, читач сприймає вірш зовсім по-іншому ніж автор. Вірш , так би мовити, живе своїм окремим життям. Але дуже приємно, коли хтось "включається" в настрій автора...
Якщо я відреагую зараз такими словами як "Вражена", "вау", "фантастично", "просто в десятку", "я у захваті".... то висловлюсь аж надто банально, чого б не хотілося після вище прочитаного. Але, насправді, правильних слів вибирати не хочеться, тому скажу просто: "Друже, у мене таке враження, що ви знаєте мене аж надто добре Невже, через призму моїх віршівмене саму можна побачити наскрізь?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
За дві сторони однієї медалі – чистоту і бруд, що уособлюють прояв Творця – Любов!
. Романтична персона, тай годі. В побуті вимоглива до комфорту, навіть звичайна вечеря має виглядати як королівський бенкет. Але на такі блага, що вдовольнять її примхи і смаки, вона сповна заслуговує. Вміння надихати інших, тобто віддавати, обдаровувати і словом, і ділом, – заслуговують обопільності, взаємності. У неї задатки природного лідера, тому може з легкістю вирішувати найскладніші задачі, і, при цьому, завжди оригінальним чином, щоб залишити яскравий слід в чужій свідомості.
Вітаю з здалими змінами! Рада, що вірш сподобався 
не подумайте, що я "туповата", але чесно вам скажу, нічого не второпала
, так не ускладнюймо ж його нашим нащадкам! Якщо зараз не ми, то вочевидь, що «ніхто» і «ніколи»...</td></tr><tr><td bgcolor=#FFFFFF align=center valign=top>04.08.2010 - 15:41</td><td bgcolor=#FFFFFF><img border=0 align=middle src=img/answ.gif width=19 height=21> <span class=answ><a class=aref href=){kind=link}
, якими кохають не за щось, а всупереч чогось: недолікам, вадам, хибам, недосконалості тощо, а пристрасті, насолоді, похоті, жазі, перелюбству – можна і, навіть, необхідно. Любов – це не людська власність, а енергія, складова Всесвіту, тому асоціюється з вічністю, нескінченністю, з Богом, і її необхідно більше проводити, випромінювати, віддавати, ніж поглинати. Ми – частинки цілого, частинки Всесвіту. Якщо частинка кохає Всесвіт, то вона кохає і інші частинки за визначенням. Справжнім коханням однієї частинки до іншої буде спочатку любов до цілого, до вічного, до Всесвіту, а потім вже до самої частинки, до тимчасового. Якщо в коханні зосереджуємося лише на частинці, тобто тимчасовому, не дивуймося, що втратимо тоді вічне з частинкою, від якої стали залежні.</td></tr><tr><td bgcolor=#FFFFFF align=center valign=top>03.08.2010 - 20:32</td><td bgcolor=#FFFFFF><img border=0 align=middle src=img/answ.gif width=19 height=21> <span class=answ>Ви дуже мудро пишете, і, неповірите, я з усім повністю згідна. Просто, іноді буває так, коли емоції беруть верх. Тоді не думаєш про Всесвіт і високі матерії, часточки... і вічність. Тоді, коли розчаруванню немає меж, хочеться просто кричати. Що пообиш, коли ){kind=link}