Ярослав К.: В черзі іноді реально киплять \"страсті\", але за моіми спостереженнями, це не система, а \"паршивые овцы\", їх одиниці. Щодо \"хватательного рефлекса\", то був свідком,як співробітник магазину, явно родом не з Німеччини, а десь зі Сходу, тобто такий же біженець, вдарив по руках українку за те, що вона, на його думку, передчасно взяла з полиці те, що туди викладалося, хоча, як на мене, все було за правилами. Це було дуже принизливо і для мене, як для українця, хоча я не брав участі в інциденті. Втім, я вдячний цій країні за те, що вона робить для наших громадян, це не менш важливо, ніж постачання важкої зброї. Бо її нестача, це в першу чергу, наша проблема, а не Європи чи Америки. Щодо можливості прильотів чи ризику бути побитим в черзі, то це дійсно, різні вагові категорії проблем. І між тими хто виїхав, та тими, хто залишився, на мою думку, на жаль, виростає прірва. І порозумітися іноді буває не легше, ніж з колишніми друзями-росіянами
Ярослав К.: Мне тоже снится: в белых кружевах
Ты распласталась звёздочкой на кресле.
И я забыл бы сон туманный, если б...
Но ты уже без кружев белых... Ах!..
Люблю ваши стихи, Наташа. Они часто меня вдохновляют на что-нибудь эдакое
Ярослав К.: Звісно, всиди є незгідні. Але щодо їхньої більшості, то не впевнений. Принаймні, жоден з тих, з ким я спілкувався, злочинною свою владу не визнає, і якщо не підтримує, то максимум - воздєрживаєтся, типу нє всьо так однозначно.
Ярослав К.: Дякую за інформацію та розуміння, Наталко. Уявляю, як важко працювати з такими родинами. Та мабуть, з тими, хто все ж повернувся, ще важче.
Ярослав К.: \"Растёкся душой\" среди глади рифм и мелодичности ритма. Как раз имею возможность сейчас наблюдать подобную картину, разве что озера не хватает
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Гарна романтика. Сьогодні обмежуся коментарем 
