Олена Вишневська: звісно, то вже іхній вибір, а наші надії то лише самообман незадоволених теперішніх я своїм власним вибором оце закрутила я
мені до душі.. ти ж знаєш
Олена Вишневська: Сниш поцілунками…
Твого волосся мідь
Розсипами на груди йому…
коли не маєш змоги довести танець до кінця, все, що залишається: вірити, що крізь пелену віків інші "ми" зроблять це за нас теперішніх
Олена Вишневська: \"Щоби у цій прадавньо-юній грі
Жінки на щастя не втрачали права.\" - зачепило... кожна людина прагне щастя, але часто нехтує цим правом з багатьох причин і намагається наповнити пустку змістом, а воно все не те
Спасибі за настрій і енергетику Вашого вірша, Вікторе!
Олена Вишневська: Стан знайомий і близький, мабуть, майже кожній людині, яка пропускає все крізь серце. Осінь...саме час покопатися у собі...але і ця хандра мине, разом з осінніми дощами
Чудовий душевний вірш!
Олена Вишневська: І не кажи! Така бідненька фантазія
Читала, бо сестра дуже емоційно відгукувалася про книгу, і я все чекала, де ж то воно? може, рано закинула?
Олена Вишневська: Чесно кажучи, книгу я залшила десь за чверть до кінця не можу сказати, що не цікаво чи не актуально, просто не моє...
А твій вірш - насолода!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
оце закрутила я 
