Ганна Верес: Дуже правильні думки, викладені у вірші.
Не переймайтеся, матусі,
У котрих дітки ще малі,
То зараз ви у білій смузі,
Бо на одній з дітьми стезі... А далі читач має сам замислитися, що буде, коли діти подорослішають. Дякую щиро.
Ганна Верес: Дякую, Друже, за Ваші думки. Боляче спостерігати за тим, як свої ж ставлять перешкоди в колеса, сіють різного роду недовір\'я, а хоч один із них приміряв на себе його свитину. Оті ж Лео, Чорноволи, Лапіни і іже з ними порохоботи здатні тільки смуту сіяти серед народу, коли треба вірити керманичу і дути в одну дуду.
Ганна Верес: Відродиться, Земляче, ще відродиться,
тож вірмо, тільки вірмо ми у це,
бо так уже у світі нашім водиться,
й обов\'язково змінимо лице. Дякую за твір.
Ганна Верес: Гірко це усвідомлювати, але це правда. Тому й торкнулася цієї теми, аби зайвий раз нагадати нашим громадянам, що війна має принести зміни всім і кожному. Дякую сердечно.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
