Іванна Западенська: Господи... Пане Володимире, як приємно це чути! Так рада, що завітали до мене, заходьте ще обов\'язково, я буду дуже рада))
І за троянду дякую, чудова, одні з моїх улюблених квітів)
Я дуже рада, що тут є такі чудові люди, як Ви, та інші мої друзі. В житті мені з друзями не пощастило, то хоч тут маю)) Тут справді безцінні люди, гостинні і приємні. Дуже Вам дякую!
Вітаю Вас з цим чудовим днем - днем Святого Валентина - покровителя усіх закоханих!))
Іванна Западенська: Зате правда)
Я люблю правду, а вона завжди сумна і негарна...
Дуже дякую Вам за візит та відгук, мені приємно, що ще хтось читає мої вірші, на які мене пробило ось вперше за останні півроку (а, може, й більше...)
Це справді не може не радувати))
Вітаю Вас з днем Святого Валентина!!!)
Заходьте ще, буду завжди рада!
Іванна Западенська: Як неймовірно і витончено Ви написали про кохання, пане Серго!))
Люблю Вашу поезію, і Ваш особливий стиль - це заслуговує похвали і пошани)
Іванна Западенська: Danke schön, Herr Vasyl!))
Die Blumen sind sehr wunderbar! Ich mag rote Rosen.
Сподіваюсь, що Ви знаєте німецьку і зрозуміли, що я сказала, пане Василю!
Іванна Западенська: Пане Василю... чудово, як завжди! Так життєво і актуально, прямолінійно і водночас так делікатно написано! Дуже дякую за такий витвір, мені приємно почитати хорошу поезію.
І щодо коментаря вельмишановного пана байдарами - хотілось би звернутись до нього, власне: мій друже, пане байдарамо... звісно, про граматику важливо дбати, особливо зараз, коли наша мова ледь не на грані вимирання, як червонокнижний вид... але ж, хіба повинен поет тримати настільки строгі рамки і дотримуватись якихось там правил?.... Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко - генії української літератури, вони не дотримувались їх всіх, навіть тодішніх, не кажучи вже про ті, які ввели після них... проте їх поезію від цього читати не менш приємно, їх витвори від цього не стають сміттям, і ніколи не стануть, бо їх поезія - геніальна... і мало хто з сучасників може таке повторити... хіба лише Ліну Костенко можна прирівняти до них. Я шаную Ваші пориви до граматики, пане байдарамо, це варте пошани, бо ми настільки забули про українську - нашу рідну мову, що вже й звикли до цього, ніби у нас ніколи й не було мови. І Ваша місія з коментарями-поправочками безумовно важлива) Проте поет може іноді дозволити собі порушити рамки і правила, щоб заснувати щось нове) Не всі ж будівники будують всі будівлі за одним і тим самим планом, а будують різні. А поет - це, як своєрідний будівельник. Саме поет будує літературу, бо нічого так не підштовхує людей до якихось дій, як вірші. Навіть проза так не зможе.
Байдарамо, удачі в Вашій рятівній місії української мови)
А Вам, пане Василю, друже мій, бажаю продовжувати в тому ж дусі, усе писати і писати! У Вас є талант, його потрібно поглиблювати, Вам ця справа приносить задоволення, а, отже, усе інше не має значення! Ви - молодець!
Хай Вас Бог береже! Щасти!
Іванна Западенська: Юро, ти неймовірна людина і куди кращий поет, аніж я!)) Не знаю і я, чи важко забувати, проте в будь-якому випадку завжди тобі рада, рада твоєму товариству)
Добраніч, Юро!
Іванна Западенська: Ох, не знаю я...
Віддам голос лише в знак дружнього ставлення)
Та все одно до цього ставлюсь трохи вороже. Та менше з тим, гаразд, вмовили.
Іванна Западенська: На узагальненість і націлювалась, бо не бачу сенсу виокремлювати когось. Життя навело, мій друже, життя. І люди. Наболіло багато, захотілось виплеснути. Власне, література - єдине, що мене рятувало досі від надмірної меланхолії та остаточного песимізму...
Дякую, що завітали!)
Друже мій, я б з задоволенням підтримала будь-які ідеї, але мені здається, що це своєрідне здирництво. Звісно, воно за бажанням. Але ж якщо будь-який автор хоче заробити грошей, то чому він не опублікує своїх творів у видавництві? Колись не було сайтів, інтернету і гостей, які жертвували гроші для авторів, що сподобалися їм, проте, для заробітку тодішнім авторам цього й не треба було. Ви мені пробачте, друже мій, та не можу я такого підтримати. Хоч і добровільне, але то є здирництво. Досить того, що держава ним займається, добровільно/примусово. Мені не шкода свого голосу, Ви не думайте. Просто прикро за читачів. Література - безцінна, і ставити їй ціну пожертви читача - це ницість. Ви вже пробачте, та кажу, як є.
Хай Вас Бог береже! Щасти!)
Іванна Западенська: Дякую, Юро! Дуже рада твоєму візиту і що оцінив))
А воно і є з життя, такий собі роздум про наболіле. Просто чомусь захотілось усе виплеснути. От так і вийшло... Дарма, мабуть, написала його... А, може, й не дарма)) Та в будь-якому разі, я дуже вдячна тобі, і рада, що не забуваєш)
Іванна Западенська: Та що ти? Припини, захвалиш))
Дякую, звісно, рада це чути. Проте, навіть коли той талант був, то весь витік, як вода з джерела... Окрім експромтів, і то нечастих, поки нічого не виходить написати - скільки не старалась. Прикро якось від цього, бо відчуваю якусь порожнечу без літератури. Вона надихала мене на мій оптимізм до життя.
Ти - хороша, і друг хороший, а ще талановита людина! Тому мені було приємно оцінити твого вірша і спробувати завіршувати свої почуття та емоції після його прочитання)) Це ти молодчинка!
Іванна Западенська: Мы любим образ, нами же придуман,
Живем, питаясь снами и молвой.
Впадаем в фанатизм мы безрассудно,
Лишь внешней насыщаясь красотой.
А что внутри? Не всё равно ли людям?
Пусть чувства через край ручьями бьют.
Но мы, увы, всегда такими будем...
А что душа? Да Бог с ней, обессудь.
Дуже гарно написано, хоч і сумно, аж зачиталась, і знаєш - пройняло, до болю пройняло, бо здалось таким знайомим те, коли усім начхати, що ж у тебе там, всередині, десь глибоко в душі... Ти молодчинка!)
Хай щастить!))
Іванна Западенська: Як гарно написано, наче присвята коханій))І так мелодійно!
Мабуть, ця чарівна муза дуже рада такому дарунку)
Хай щастить, пане Андрію!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
