Алексей Мелешев: Мені, що би мріяти, треба вертатись додому,
П"янкі сподівання - густе та солодке вино...
Хоч сонця немає, мені це напевно відомо, -
Розсунуться хмари й побачу, що згасло воно.
Алексей Мелешев: У справжньому житті
насправді дуже просто,-
Вагання - під каблук,
а совість й так глуха,
Нехай вже відпаде
моральності короста,
Оголяться душа
і тіло для гріха!
Алексей Мелешев: А проти суму є рецепт прадавній,
Що ефективний в квітні і у травні,
І результат досяжний незабаром
\"Козацькой радою\" або що \"Хлібним даром\".
Алексей Мелешев: Так, на шляху тернистому повинен
Приймати допоміжні речовини,
Що без рецепту так і не купити,
Та на шахрайства я талановитий,
Тому, щоби Аміназін приймати,
Я втілююсь у мешканця палати...
І перетворююсь я, бідний, без упину
У сподіванні втілитись в людину.
Алексей Мелешев: Жінки для козака то є хвороба,
З прогнозом, що не втішить аж ніяк,
Таке з чоловіками воно робить...
Врятують тільки спирт або кон\"як.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
