Андрій Ключ: Чекала б Марічка свого Йванка дома і все було б гаразд.
Мабуть, розлука може розпалити кохання до такого рівня, на якому люди втрачають адекватний контроль за своїми діями. Немов би фатум убиває тих, хто переходить дозволену межу в силі почуттів.
Схожих історій багато. У вісімдесятих роках один геолог відправив телеграму своїй коханій, що вже вилітає з аеропорту. Коли дівчина прийшла додому і прочитала телеграму, літак уже мав приземлитися. Побігла зустрічати і ... її збила машина.
Чим більший вогонь, тим коротша тривалість.
💥
Андрій Ключ: Так "добре" жили, що із 294 мільйонів громадян СРСР, після перевороту ГКЧП, ні один не вийшов на протести проти ліквідації СРСР Біловезькою Угодою.
Із 19 мільйонів ❗комуністів теж ніхто не протестував.
Андрій Ключ: При чому тут питання до Байрона, про твори якого, хіба не можна мати власну точку зору.
Між словами Любов, Смерть: ЧИ, І – це дуже важливе роздоріжжя у філософії, одна із цих доріг оманлива.
Вмирають за Смерть, за Любов – живуть, жертовність – не Любов.
Андрій Ключ: Наприклад.
Покупці в магазині можуть вибирати: хліб❗і молоко,❗і каву,❗і цукерки❗і т.д.
За змістом вірша: літературний герой вибирає Любов ❗чи❗ смерть.
Андрій Ключ: Дякую !
Якщо Ви маєте на увазі рими останньої строфи: сказати – співати, люблю – жалю, Всесвіт – принесло.
Ритм змінюється в прийнятних межах, як на мене, без спотикань. Відповідно до теми строфи.
Вірш – це мелодія сенсів.
Цікаво, на Вашу думку, де саме читається збій?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
про незрівнянність наших порівнянь 
💥 
