Людмила Мішкіна: Згадую ослика Іа - "мой любимый размер" . Обожнюю коротеньки й сповнені загадок і натяків вірші. Я з Вами - така сама, вже не праведна - ще не грішна. Чудово!
Людмила Мішкіна: Правдивий і незвичайний - з огляду на те, що це чоловіча поезія - вірш.
Усе, що ти маєш і все що
Втратиш -
це дійсно твоя дитина, все інше - красу, розум, силу й навіть гроші - передається у майбутнє лише через дітей.
Людмила Мішкіна: При прочтении стихотворения не возникло чувство обреченности и несвободы, а после Ваших ответов на комментарии... Стихотворение понравилось - ОЧЕНЬ, ну да, я тоже верю в некую предопределенность - как коридор, в котором много дверей, мимо одних пробегаем, в другие заглядываем, где-то задерживаемся. Ну точно мне не быть балериной или, скажем, урожденной итальянкой, ну и ладно. Но не ощущаю я себя марионеткой, в своем коридорчике я достаточно свободна! Ну да, если у господина Мима есть на меня определенный план - тут уж ничего не поделаешь, но - он один, а нас много, с одинаковыми мыслями и желаниями, а потому одинаково ему неинтересными (отсюда и тонко описанная Вами его печаль). И в этом невнимании - наша свобода. В общем, свободу попугаям!
19.03.2014 - 17:02
спасибо,Люда,за такой отзыв и за то,что понравилось.мне оно в общем тоже нравится,хотя когда пишешь всегда видится одно,а когда написал,то всегда испытываю определенное разочарование.Вы прочли уже второй вариант,переделанный мной,а комментарии в основном на первый. а что до свободы,то мы все ее по своему понимаем,хотя ваше видение во многом совпадает с моим и мне это приятно. спасибо,что не забываете.радости Вам и весеннего настроения.
Людмила Мішкіна: От вже ця лялькова тема - вже можна друкувати добірочку з творів авторів сайту . Але ж банальне частенько є вірним: все наше життя - гра, і ми в цій грі - лише ляльки. І вже краще, коли є хтось, хто нас прив'язує, ніж літати в небі завжди-завжди самотньо (як на мене ).
Людмила Мішкіна: І коли нас застане Грудень, Я цілуватиму її Палко в губи
Навіть якщо буде інакше - але в саме цю мить Ви вірите щиро у спільний Грудень - щасти Вам!
Людмила Мішкіна: Печиво і щастя -
Нехай Буде гірким, Нехай у душі Пече.
Незвично - й одразу зрозуміло тому, хто розмірковував - а яке ж воно на смак, те щастя?
Людмила Мішкіна: Історія наша виписана маминими болями... Мої хлопці зі мною, але страшно навіть уявити почуття інших мам... Зачала-носила-родила-виплекала - оплакала. За що?
Людмила Мішкіна: Сенс - отямитись від байдужості, від мислей - та хто я такий, від мене нічого не залежить...
...кривавий Лютий
Мігрує у вільний Квітень... Сподіваймось!
Людмила Мішкіна: Це ж треба так уміти - догодити усім жіночкам! Дуже гарний та душевний вірш! Бажаю усім дамам - персональних лицарів, а усім джентльменам, а найперше - пану Віктору - щирої приязні від усіх дам!
14.02.2014 - 18:41
Дякую за таке розкішне побажання. Його б до Бога у вуха. І Вам добра і радості!
Людмила Мішкіна: А Неспокій вже бурмоче щось весняне! Промінчик майбутніх сонячних радостей зблиснув! Вітаю із святом! Кохання, навіть важке й болюче - то дар Божий, що дається не у кожну мить життя. Й коли тобі важко з тим коханням, й, може, приходять думки: Ой, краще б я кохання не знала - згадай Уолта Уітмена:
И тот, кто идет без любви хоть минуту,
на похороны свои он идет, завернутый в собственный саван...
Людмила Мішкіна: Люди бувають злі, а бувають зеленоокі... Це про мене . Люблю вірші про невимовне - як спалах, подих вітру - й короткі, по-східному. А Ваші вірші читаю по кілька разів й насолоджуюсь
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
. Обожнюю коротеньки й сповнені загадок і натяків вірші. Я з Вами - така сама, вже не праведна - ще не грішна. Чудово!
. Ничего-ничего, я дождусь свого времени, неверный 
).
