| 15.07.2013 - 23:18 | Влад Крок: Як гладь морська, вона хотіла тиші...
Не дихай і торканнями не руш.
Лети за тінню. Підіймайся вище.
Біжи у ніч, щезаючи, чимдуж.
Солодкий запах. Нотки орхідеї.
І шовк між пальців тіло холодить.
Ішов би вічність, сліпнучи, за нею,
Без віри в те, що образ лише снить.
Невтішно дико застогнала птаха.
І вітер з моря хвилями набіг.
Влилась в туман, щоб ранок знов заплакав,
Та жінка, що привиділась тобі...
Маю надію що Ви не образитесь за запропоновані корегування Вашого вірша. Корегування незначні, але, на моє розуміння, вони підсилюють емоційне сприйняття вірша.
З повагою до Вашої творчості,
В. Крок |
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
