korneliya: Ніколи в житті не чула нічого подібного від чоловіків, невже вони можуть так говорити? Гарний вірш, емоційний, живий, щирий, відвертий,- я в захваті!
korneliya: Дякую за коментар... це історія мого роду, написала аби не втратити ту тонесеньку нитку спогадів, хочу щоб пам"ять про дідуся залишилася для правнуків.
korneliya: ... і все ЗНИКАЄ...ЩЕЗАЄ...Прочитавши вірш, згадала про свої троянди, вони розквітли, вони такі гарні, особливо вранці, коли крапельки роси сяють діамантами на ніжних пелюстках, - Як цей світ може вбивати? Він прекрасний!!!
korneliya: ... ось до мене прилетіла і на руку мені сіла сонечко-комашка, коник у траві сюркоче, показати мені хоче, як далеко скаче, а високо наді мною, на моєю головою, в небі чайка плаче... Я не ображаю комашок...