Ліоліна: Ага, тема подружек далеко себя не исчерпала (не говорю о теме личных отношений в семье). Того и гляди - присоветует и вовсе муженька бросить, чтоб к себе в постельку, пусть без нужного IQ, но с нужными иными вещами (+ колечко, опять же, после ссоры , а постараться - и коллекцию можно насобирать! ).
03.02.2014 - 15:20
Предлагаю в целях конспирации перейти на профессиональные термины: "обесценивание активов, в т.ч. интеллектуальной собственности, с последующим рейдерским захватом основных средств", "оприходование бесхозных объектов" и т.д. и т.п.
Ліоліна: Нехай Ваша мужність всі хворі тіла і душі переборе
03.02.2014 - 15:27
Яка там мужність! Коли мене син вперше мив у ванні, бо я навіть руку підняти не мав сил, то вся моя мужність зводилася до того, що я згадував, як мив його в цій ванні після його народження. Але... Надія завжди помирає останньою, а вона ще живе!
Ліоліна: Щодо мене, то не хотіла би в "отаманах" ні чабана, ні зек-а.
не той козак, хто гречкосій чи воїн, а той, хто честі власної достоїн,- Ви праві на 100%.
Майдан знову збурив суспільство, бо далі жити так неможливо, а як далі жити - ніхто не знає. Бо тих, кого ми повибирали (а які то були всі "вибори", відомо також всім), всі - однакові, не здатні ні до мудрості, ні до керівництва.
Дякую за вірш.
31.01.2014 - 20:26
Є й ті, Ліоліно, хто знає, як жити. Але такі люди розуміють, що за ними не підуть ні майдан, ні вулиця, ні двір... - ніхто. Жити по совісті важко, а жити потрібно по совісті (тобто, важко жити - буквально). Поки що життя нагадує такі собі "олімпійські" ігри, де люди змагаються у тому, хто кого "обскаче" у неправому - скрізь, і на майдані - теж. Бо перше, ніж питати з отамана, треба питати з себе (і Вашому покірному слузі, зрозуміло, - теж).
Я би, наприклад, сьогодні не очолив Україну (хоча мені, зрозуміло, ніхто й не пропонуватиме), бо, гадаю, післязавтра можу опинитись далі, ніж пані Юлія (яка б вона не була).
Україна навчилась питати у когось, але ще не вміє питати у себе: а що у мене не так?
До тих пір, поки мізок давитимуть думки про москалів, "жидів" (пробачте, так почав уже вигукувати й майдан), ляхів (а я напівлях, напівукраїнець), бандерівців,... та всіх інших "не таких" сусідів по під'їзду, ладу все одно не буде. Тобто, колоніальне мишлення, виховане в більшості "щирих", не дає думати про головне: про працю, про совість, про лад у сім'ї, про лад із сусідами...
Потрібен час, потрібно, аби було так, як було з євреями, котрих Мойсей виводив із Єгипту (щоб вимерли раби), бо по Чехову (щодня видавлювати із себе раба) спроможні одиниці на тисячу.
Коли позицію "раз йому можна, то дай і мені" змінить інша - "мені можна, бо я заробив", ось тоді майдан досягне результату.
А поки буде так: кував коваль шкворня - виходить цвях, кує далі цвях - виходить... пшик.
Перший майдан був тріумфом, другий стає трагедією, третій буде посмішищем...
Ось таке моє нехороше "неукраїнське" слово (проте, гадаю, Ви мене розумієте, і гадка моя - на підставі Ваших мудрих слів).
До речі, Юля має вину в тому, що сидить, бо не слухала мудрих порад, але майдан може сьогодні зробити принаймні одну достойну справу: звільнити її із в'язниці (яка б не була, але одна тільки здатна нині організувати людей на щось достойне без крові).