Rukosh: Послушайте. Вам нельзя так походя относиться к своему таланту. Он есть. Я вот бросил писать, потому что могу без этого обойтись, и потому что есть такие поэты как Вы. Но Вам нельзя. Это как выбросить на помойку дар Божий. Это кощунство. Это нельзя. Вы пишите.
Rukosh: Як довчимося в школі -
на випускнім приколі
розбавимо доволі
горілки в кока-колі
і будем бігать голі,
ховаючись в тополі,
поки ми ще не кволі -
в мажорному бемолі
Не сумуйте, як не крути, а жити потрібно весело
22.10.2013 - 00:26
Дякую за такий веселий експромт!
Не сумую. Насправді, життя - прекрасне.
Rukosh: Ну, не знаю.
Я б, наприклад, на невдалий твір не писав би пародії, це як насміхатись над інвалідом. Для мене пародія - це як поетичне (літературне) змагання... Це як гопак, коли козаки стоять колом, і по одному вистрибують в середину, і крутять свої вихиляси, не для того щоб принизити чи висміяти попереднього танцюриста, а так, для куражу, для задорного настрою... Щось таке ;
28.08.2013 - 23:02
Ну, таке бачення пародії теж має право на існування. І можливо, воно мені навіть більше імпонує, ніж традиційне. Але я звикла - якщо з"явилась саме пародія (не жарт), то у творі щось не так. Його треба уважно передивитися і побачити те, що можливо, ти не побачив, а зі сторони видно краще...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
