Наталочко,не кажи так...Про комплекс неповноцінності. Жени від себе такі думки.Якби ти знала,як часто я сумніваюся в собі,в художній вартості моїх віршів...Пиши,дай волю своїм думкам.Бо якщо ти й надалі будеш так себе недооцінювати,то бажання творити поезію в тебе так і не з'явиться.Треба вірити в себе і не обмежувати свою уяву,думаючи,що хтось напише щось краще,ніж у тебе.Всі ми різні і бачимо світ по-різному,отже і вірші у нас виходять різними.Це твій особистий світ і ти,як і будь-хто інший,маєш право ділитися ним із читачами.Щиро вірю(і прагну!),що ти повіриш в себе і писатимеш знову. Дякую тобі за щирість і тепло!
Дякую, Наталочко! Мені дуже приємно, що такий тонкий лірик, як ти, так високо оцінила наш твір! (А хто мене питав :"Як Ви з таким почуттям гумору можете розуміти мою лірику?" Виявляється, можу... А де це ти так довго пропадала? Цілий місяць нас не балувала своїми родзинками!
Дякую, Наталочко!
Навзаєм вітаю тебе з друком твоїх віршів у збірках проекту "Усі ми родом з дитинства". Радію за тебе. Тішуся, що ти долучилася до цього проекту.
Как мне приятно, Наташенька, что Вам это нравится. Вы же знаете, как это бывает: поначалу кажется простеньким, потом , приглядевшись, думаешь:"А дай-ка попробую к своим, что они скажут" И так тепло от Ваших комментариев, что хочется жить и писать.
Дякую, Наталочко!
Амфібрахій у силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з середнім наголошеним складом (U—U). Приклад тристопного амфібрахія:
"На гратах не місяць — корова,
Не сяйво — рапатий язик.
В залізних, вантажних оковах —
Життя божевільного лик" (І. Крушельницький).