"Боже,боже!
А ми - все прлачемо:
Запорошимо око-плачемо.
Хтось набив собі носа -
плачемо.
Хтось злетів із високої -
плачемо.
Хтось заплутавсь у косах -
плачемо.
А якого ми чорта плачемо?
Ми - з усіх найбагатші в світі?
Коли сонце і атом - бачимо,
Навіть пісню і вітер -бачимо?!
Так якого ж ми чорта плачемо,
Коли нам пощастило з тобою
Навіть смерті у вічі глянуть,
А вони ж - навіть кохання,
Найніжніше своє кохання,
Навіть перше своє кохання,
Не побачать...
Так якого ж - ми! - чорта плачемо.
Ваш вірш, можливо, не досконалий по формі, але досконалий в почуттях.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
