Владко Світлайт: Люблю вірші в який є цікаві життєві запитання або висновки.
Тут я їх знайшов:
"А де ж це легко? Де моя свобода?
Невже це легко – пустота в душі?"
Мені здається, що біль - це все таки краще ніж байдужість і пустота в душі.
Відчуваю отже живу. Так би я перефразував слова французького філософа.
Тобі ж воно зовсім не треба!"
Мабуть кращих слів не знайти, щоб сказати їх тому, хто зумів закохати, але не покохав. Вже з цих перших рядків розкривається ідея твору. Без будь яких прологів, ліричних вступів, без зав'язки. Але далі ще цікавіше. Найяскравішого емоційного забарвлення вірш набуває в кінці і на цій високій ноті і закінчується. Без будь яких поглядів у майбутнє з нідіями і сподіваннями на краще, без розрядки напруження.
Це все мене і приваблює у Вашомі вірші.
Чимось таки сходий на імпресіонізм, який виражає не динаміку розвитку подій, а стан чого б то не було в даний момент часу. В даному випадку відображає душевний стан закоханої жінки.
Гарний вірш!
Дякую!
11.09.2011 - 19:13
Дякую вам за таку оцінку, дійсно ви все зрозуміли і почули. Це емоції та почуття що давно накипіли, тому і вийшов саме такий вірш. Ще раз дякую.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
