Дякую Вам, що не відштовхнули моєї руки. Сподіваюсь я дійсно вам зміг чимось допомогти. Та все, що ви зробили, це завдяки вашиму бажанню і зусиллям, і Божій підтримці. Щасти, Марина.
філософ: мені подобається Ваш образ!!це щось нове, навіть скажу, то новий присмак у манері зображати жінку цікаво,інтригуюче,магічне у рядках...
мала нагоду нещодавно бачити Венеру Мілоську,то скажу, що змальований Вами образ виглядає краще
14.07.2013 - 14:01
Що ж, можливо цей присмак новий, неочікуваний, але він не солодить, а віддає присмаком гіркої кави, яка пробуджує свідомість від сонної бездіяльності і марнування своєї душі.
Дякую, друже.
філософ: Вас неможливо забути,повірте менісвітлих та теплих душею людей не хочу втрачати у плині життя
23.06.2013 - 15:05
Дякую, Маринка. Не бійтесь втратити людину, бійтесь втратити віру, любов, доброту, мир, прощення, милість ... (втратити Бога).Вірю, що ви зумієте зберегти любов і теплоту у своїй душі.
Щасти тобі, мій любий друже.
філософ: якщо припустити, що так і є, то мені приємно з Вами цікаво вести розмови
17.06.2013 - 10:34
Якщо ви скучили за моїми віршали, якщо чекали, згадуючи минулє, то цей твір безумовно до Вас також. Ваше ВІТАЮ і є підтверженням цього.
Мені також дуже приємно, що ви не забуваєте мене. Дякую, друже.
Радий вашим листам, Марина.
філософ: кажуть, що час найкращий лікар, все можна забути, почати з нової сторінки...мабуть маєш бути СИЛЬНОЮ людиною,аби так вчинити....образи лише припадають пилом, вдаючи тимчасову амнезії...однак все лишається на своїх місцях...проте варто спробувати забути і вчитися прощати....вірш болю та відчаю...але мені подобається
філософ: душа благає про зціленння...проте варто вірити,що все зміниться...це важко, подекуди нестерпно і боляче,однак життя надто коротке,щоб марнувати його на біль...ВАші слова надихають на боротьбу за власне майбутнє, стираючи пил з душі
07.05.2013 - 23:22
Ось, друже, подумай.
У школі вчитель дає задачі учням.
Скажи, чи стане давати усім однакові завдання, чи кожному окреме, в залежності від його знань і умінь.
Який сенс давати завдання учню, коли знаєш, що він легко відповість на нього. Чи не краще дати завдання, яке спонукатиме його до пошуку, до навчання.
Ось поруч сидить два учня. Перший знає, як рішити задачу другого. Але не може рішити свою. Якщо він рішить задачу другого, чи буде від того коричть другому? Бо вчитель бачить учні наскрізь. Скаже йому напиши рішення, чи трохи змінить задачу. І учинь провалиця.
Тож важливо, щоб другий учень знайшов відповідь сам. Саме у цьому і полягає сенс навчання. А, щодо підказок, то чи вчитель не дав все, що треба для рішення. Бо інакше б не давав таку задачу. Не дає вчитель першокласнику задачу для девятикласника. А кожному у свій час.
То як би не було тобі важко, друже, але мусиш навчатися. Шукай відповіді на свої запитання і знайдеш...
Дякую, Марина, за теплі слова
філософ: чому люди мають бути по рівнях??існують такі,які поєднують у собі всі 5 рівнів...тому така диференціація не може бути застосована до всіх навколо...
проте роздуми цікаві
25.03.2013 - 17:00
Это всего лишь отображение короткой мысли, промелькнувшей у меня когда-то и не имеет никакого отношения к системам дифференциации.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Не бійтесь втратити людину, бійтесь втратити віру, любов, доброту, мир, прощення, милість ... (втратити Бога).Вірю, що ви зумієте зберегти любов і теплоту у своїй душі. 
А може зовсім і не ненароком. Можливо цей вірш також і до Вас, Марина 
Хорошо, Марина, уговорила - сегодня же зайду в ювелирку, помедитирую над каким-нибудь колечком! 
