Є труси зручні, а є – робочі.
Є зимові, теплі. Є тонкі.
Є мереживні, для літечка – досхочу.
Є і особливі – для війни…
Їх тепер жіноцтво придбаває
спеціально, для тривог нічних.
На ніч цю білизну одягає,
щоб конфуз не вийшов. Це ж не гріх?..
Маргіз: Ох ця триклятуща знать... Краще б нам її не знать! Дійсно ж, гонять людей, які не розуміються на військовій справі. Про результати цієї \"знатної\" справи годі й казати.
Дякую Вам за ці рядки. І за те, що не мовчите!
Маргіз: Правдиві рядки. Які часи, така й правда... Я теж жінка. Тому мені ці рядки болять, кожне слово. Дякую Вам за те, що наважились про це написати.
Маргіз: Сподобались Ваші рядки. Так, згодна з Вами, що люди перестали помічати красу цього чудернацького світу в гонитві за грошима, не помічаючи навіть одне одного...
Маргіз: Катерино, дякую Вам за підтримку. Щастя завжди поруч, тільки треба його вміти розгледіти. Можливо, окуляри мені змінити, то й побачу його, те щастя?)))
Маргіз: Так буває, коли дружба себе вичерпала. Дружиш із кимось уже життя, а потім в одну мить усе закінчується... Прикро, відчуття жахливі, але жити можна. )))
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
