Романьков: у віснах давно пронеслась,
Та що бавила колись
твоя відповідь доволі чесна
то кажу тобі"Наснись!"
зновубудем говорити
про таланти та мітців
буде місяць нам світити.
із-за хмарних тих полів.
там де янголи кружляють
де є місце нам двоїм..
небо зірки розсипає та
тлумачення без слів- це щастя бути разом і радіти життю
Романьков: А дюралей уже исправлен.
Теперь он ду,
что в дудочку дудит.
спасибо, что я тобой читаем
и этот Ду восторженно глядит!
двух серых глаз он видит откровенье
и теплых пальчиков в его руке тепло.
скажу приятно быть в предложенном леченьи,
когда она насмешница назло!
Романьков: Ти моя іронія,
ти щастя, що рийшло в життя,
Ти чарівна історія
з зачарованім буттям.
радий тоьу,
що зійщлься, яЩо знайшла мене вагомим,
що тепер освятчуюсь твоїм життям
Романьков: а вчому істина і як її впізнать,
що не омана це, не ілюзорність почуттів,
що розум твій ясний і не задимлен відчайдушним ввідкриттям, -
що все давно омана. що ти не перший, а жалюгідно другий що не цікавий більше спів
Романьков: а мене радість є ,
Далека хай, ТА НЕ ЗНАЙОМА,
вона приходить коли долає втома
і ти ,як місяць у горі
по хмапам босоніж ідешь
її за пальчики схопив,
та разом в сріблі тому йдеш
та дивишся на спалахи в її очах.
як янгол що прилітає при свічах,
та вам любові щирої бажає
А хто ж вона?
хтось заздрісно спитає
Романьков: f сутність тут одна, що в неї у бородявках спина.
такеє "щастя"мало гріє,чомусь вона цього не розуміє
говорить дзеркало криве,
Як на Подолі кажуть: "!Все лаве"
Романьков: Отбілошная Дарина
Стрункависока, гола спина,
неемає тільки крапки у картині
а деж дівочість снотлива та щирість
У тому мабудь гола спина що погляд зверху вниз біжить
О матінко та внеї ж гола ,як там, аж блищить.
ото і є її дівочисть
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
