Наталія Малярчук: Не відкривають, бо розуміють, що майбутнього немає. Тому, краще так. Кожен робить свій вибір на власний розсуд.
P.S. Домовились. Не поглиблююсь.)
Наталія Малярчук: Дякую, Максе за високу оцінку.) Всі ми - Ангели. Ми приходимо в життя інших людей, щоб перевернути їхній світ і \"допомогти\" змінитися. Так само люди приходять і в наше життя. Просто одного разу зрозумівши одну таку простеньку річ, ви не зациклюватиметесь на людях, які йдуть з вашого життя. А просто знатимете: якщо ваші дороги розійшлися, то \"урок\" для вас, пройдений.
Наталія Малярчук: Хто шукає, той знаходить. Хто чекає - іноді отримує бажане. Хто стукає - тому відчиняють . І ще багато є інших порівнянь. І попри всі ці порівняння, якщо людина хоче бути з кимось, то вона просто це робить. А не чекає на перший крок від іншої особи. Бо так можна все \" про...ти\".)
11.08.2022 - 22:34
А інколи на стукіт і не відкривають)
Хоча, це інша ситуація, з мого власного життя. Тому, не поглиблюйтеся...
Дякую Вам. Радий, що завітали
Наталія Малярчук: Війна колись закінчиться ззовні. А от всередині тих, хто побував на передовій, війна вже на все життя. З цим важко жити, нажаль...
Ваш вірш пронісся через мою душу і відчувся всередині неприємним похмурим осадом..
Я не знаю, чи цей ваш вір, просто вірш, чи ви насправді в такому становищі, та знайте: іноді в житті людини, нічого не відбувається. Людина просто сидить і дивиться на Світ. А Світ дивиться на людину. Цей час одні називають зависанням, інші - часом на себе.
Все проходить. Пройде і це. Просто це потрібно пережити.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
