Тетяна Верес: Якщо не буде створено умов для розвитку Держави, усі наші дії будуть марними, усе буде відібране ненажерами та лишки виведено в офшор (що і робилось 30 років), тому країна в такому стані.
Звичайно можна все віддати, але нічого не залишиться ні у держави, ні у нас. Приватна власність – добре, якщо вона створена працею, а не відібрана, вкрадена, прикарманюється за рахунок ресурсів, що належать народові. Міри немає і народу нічого не залишиться.
Держава регулює для народу мінімальну заробітну платню, а олігархи (скрито керуючи державою) створили для себе та свого оточення – захмарні доходи ( за наш рахунок), до речі до яких податкове навантаження зменшується (наприклад для нас 18%; для них-5% та інше). Але ж міри немає і їм «не вистачає», тому податкове навантаження на нас буде збільшуватись, що сьогодні уже на розгляді у ВР. Такого хоче народ? Чи може справедливості! Таке відчуття, що ми у своїй державі під окупацією олігархату. З вогню та в полум'я, людське життя стає все суровішим. Списати завжди буде на що, але вони й за рахунок війни заробляють. Цілком закономірне питання про те, як же існувати в таких складних, важких несправедливих умовах. Потрібне розуміння та спільне прагнення народу, тому і піднімається ця тема. Поки що ми зростаємо та зміцнюємось духом (не для війни, для того, щоб спитати з влади та спустити її з небес на землю, і відповідно-олігархів). Дуже дякую Вам, Юрію, за небайдужий відгук. З повагою, Тетяна.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
