Жовті троянди розлуки, кинув коханий до ніг,
Падали сльози на руки і холодили мов сніг.
Промені сонця не гріли, не віддавали тепло,
А у душі так боліло і заметілью мело.
Приспів:
Я у вихорі метілі загублюсь,
Хоч душа цей біль, ще відчуває.
У молитві я до Господа звернусь,
Хай тобі образи всі прощає.
У небі спалахне зоря, на неї подивлюся,
Я не твоя, я не твоя, коханою не звуся.
Коли розлук розтане сніг і стане небо світле,
Весна вернеться на поріг і знову все розквітне.
Приспів:
Зустріну я свою любов, зустрінеться кохання,
І буде квітнути все знов із вечора до рання.
Співати буде соловей і вітерець кружляти,
Любов пригорне до грудей, щоб більш не відпускати.
Автор Тетяна Горобець
Щиросердечно дякую дорога Ніночко!!! Мені дуже приємно знову з вами зустрітися! Дякую сонечко, що читаєте мою поезію! Це для мене так приємно!!! Щвстя вам і міцного здоров*я!!!
Сердечно дякую дорога Вірочко!!! Так приємно читати ваш коментар і такі теплі слова! Дякую, що заходите і не минаєте моїх сторінок! Гарного вам дня і всього самого найкращого!!!
Сердечно дякую дорога Наталочко!!! Твої слова зігрівають моє серце і душу!!! Завжди приємно, що ти не минаєш мох сторінок, заходиш і читаєш!!! Ще раз дякую тобі сонечко! Щастя тобі і любові!!!