Galkka2: Ні, не знаю чому, але мовчить поезія.... хочу зайти, прочитати, прокоментувати щось людям, щоб відчули всі увагу і тепло, але не писалось і не читалось. Наче поетична кома. Думаю: от зараз напишу, бо є ідея і....і.... нічого....
Хочу написати про людину, яка навчилась ричати, хоча завжди мовчала: чи то приниження, чи то слабкість і от, нарешті, просто світ почує голос!!!!
Хочу написати про людину, чиє серце болить.... і ще людина... і ще..... історія кожного особлива, але в межах міста, країни,світу, космосу виявляється зовсім нікчемною....ми і потрібні особливим людям і порох у просторі одночасно...
Хочу написати про те, що часом у натовпі можна кричати, голосити, але всі бачать у тобі лише міма.... ти зриваєш голос, щоб донести, що ти є але в результаті лише тиша навколо, де ніхто нікого не чує, тому ми й дрейфуємо у вічності звуків, які всі поглинає непорозуміння....
Ідеї є, але рядочки мовчать(((
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
