Пасічник Анатолій: інколи киплять мізки, але частенько википають.....і не думки тоді, а руки проникають, та й що там руки - я пірнаю в Океан, і це не хто-небудь, а сивочолий пан!
Пасічник Анатолій: Бо те, що у простір закинуто –
залишиться там назавжди (про душі так ще не писали!), дуже цікаво, може трішки по-іншому розмістити рядки, щоб сучасний стиль у вірші аж волав до читача!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
весни ще треба трішки почекати, щоб знов за кицьками своїми поганяти... 
