BeZodnia: Це собаки дивляться на людину, як на бога, а коти- вважають себе богами перед людьми. І з цим не посперечаєшся)
Мабуть, котячого пекла не існує. Який там гріх на них?) Максимум- стягнути зі стола необережно залишену ковбасу чи накотити у взуття) ну, на те вони і коти, щоб котити)))
BeZodnia: Кінець - це кінець, не початок, хоча й не смерть -
Прокинеться в березні все, що тепер поснуло.
Зім‘ята, розбита, розтоптана, стерта вщерть,
Сміюся з осіннім дощем. І живу…минулим
BeZodnia: Нащо ж виговір?) Арі може засмутитись, прочитавши Ваш коментар. Та і ми ж не в школі. Нащо зациклюватись на оцінках і рейтингах, коли можна просто читати і насолоджуватись) Я вважаю, що гарний коментар нічого не повинен)
BeZodnia: Клас!))) А от я, коли на мітлі, ніяк не можу швидкість збавити))) у моїй гальм немає)))
А Людмилки нехай нас пробачать) ми ж не зі зла оце все
BeZodnia: Де мій попередній коментар?!) Тобто- Ваш) Я встигла його прочитати, але не встигла, за браком часу, відповісти. Нащо передумали?) Ви в моєму вірші побачили більше, ніж я))) «Граблі для Люди» - це щось))))) Хотіла максимально людей наблизити до осіннього листя) а Людмил і не помітила)))
Дякую Вам за обидва коментарі!) Не могла я пройти мимо першого)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
