Прочитаний :  1232
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ЕПІТЕТИ І ЕПІТАФІЇ
Я натрапляю на білі картки кладовищ
серед зотлілого паперу літа, серед задухи
пилу, що, як випари пустелі чи піску,
осідає на моє горло, мої сльози перетворює
у струмені гарячого повітря, що язиком пекучим
розчиняє уста повік і свище в моїх віях
божевільною мелодією сосон.
Моє тіло тоді всисає в себе тургор меланхолії,
і серед мовчанки моху я чую слухом пальців
тверді слова старих каменів, що говорять до мене
мовою дат, і прізвищ, і сантиментальних написів,
вимовляючи їх тихо і неясно
витертими мармуровими устами.
Тоді у вогкій долині мене, на схилах темних горбів,
як в тихім плесі озера, спокійний смуток
відбивається блідими картками записаних кладовищ,
довгими рядками тьмяних гробів,
віршами, ща ростуть в мені кладовищами моїх днів.
А на словах їх, під мохом поезії,
як на твердих плитах, я читаю витерті дощем смутку
сантиментальні написи неясних метафор.
|
|
