Як добра думка з розуму зрина,
Неначе той дельфін із океану,
Тієї ж миті намагається вона
Втілитися у дійсність многогранну.
Аби не зникнути, неначе дим,
Лягає зручно віршем на пепері
І поштовхом строкатих, звучних рим
У світ реалій відчиняє двері.
І думка та у вигляді вірша́
Ідею головну і зміст формує
З надією, що читача душа
Її знайде́, збагне, реалізує;
Бо ж думи думами є, більш нічим,
Допоки ще вони не проявились,
Допоки поміж ними й світом цим
Зв’язки єдинії не утворились;
Зв’язки, які єднають їх в одне,
Що жодних суперечностей не мають,
А думам, наче зілля чарівне,
Втілитися у дійсність помагають.
Лиш треба віднайти оті зв’язки
І розумом, і серцем, і душею,
Щоб найсвітліші всі твої думки
Ділами гідно ширились землею.
Лише відштовхувати їх не слід,
Мовляв, ніколи їм не утілитись.
Не варто зупиняти їхній хід.
Свободу, волю дай їм вільно литись.
Й коли між безлічі думок якась,
Мов скарб із моря дна, спливе на гору,
Зусиль всіх докладай, аби злила́сь
Вона з реальністю у слушну пору.
Євген Ковальчук, 08. 10. 2019
ID:
961209
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.09.2022 21:11:44
© дата внесення змiн: 28.09.2022 21:11:44
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
