1
Те, що бачить око,
Пам'ять згодом залиша,
Відчувать глибόко
Може лиш одна душа.
2
Кожна людина – цілий світ,
Його лиш той справді збагне,
Хто, скинувши буденний гніт,
У нього повністю пірне.
3
На кожнім кроці
Буденних подій
Життя в потоці
Осмислених дій.
4
Коли чогось насправді бракує,
Здається, все, крім нього, забудеш,
Всередині кров доти нуртує,
Поки цього таки не здобудеш.
5
Що ховає невідомість,
З часом принагідно
Викриває підсвідомість,
Як це необхідно.
6
Коли важко піддаються керуванню власні емоції,
Що з глибин душі стихійно виринають,
Потрібно розмежувати їх на рівні пропорції,
І тоді вони самі себе пізнають.
7
Коли тільки через якісь подарунки
Будується чиєсь кохання,
То рано чи пізно ці псевдостосунки
Приречені лиш на страждання.
8
Щоб настав душевний лад,
Увіковічити його з власним життям,
Слід дослухатись до порад,
А не лиш керуватись своїм сприйняттям.
9
Попри всі негаразди, незгоди,
Що підкидає буденне життя,
На варто втрачати нагоди
Ловити радісні миті буття.
10
Мудрість визначається не обсягом знáння,
Здобутого протягом усього життя, а повсякчас
Майстерністю його вмілого застосування
При певних умовах, в потрібнім місці, у підхожий час.
11
Важливо, коли світла думка вирина,
Відразу неодмінно її зафіксувати,
Поки голодна мороку глибина
Не встигне цілком і повністю зглитати.
12
Не таким важливим є те,
Що інші думають про тебе,
Як, здавалося б, просте −
Як ти оцінюєш сам себе.
13
Найлегше покірно здатись
Приманливій спокусі,
Та все ж краще покладатись
На розум, силу в дусі.
14
Байдуже віриш чи ні
У свою власну долю,
Аби в душі глибині
Ти відчував лиш волю.
15
Щоб не іти на пропаще,
Що має наслідки невтішні,
З розумом діяти краще,
Щоб зменшити учинки грішні.
16
Комусь слова – порожній звук,
Комусь − душевна втіха,
Та все ж сильніша серця стук,
Коли не таїть грíха.
17
Незвідане у серці,
Що крадеться стиха,
В солоних сліз озерці
Не потопиш лиха.
18
Кожне об’єктивне бачення,
Яким би воно не було,
Має суб’єктивне значення,
Свідомість − його джерело.
19
Якщо мрії та надії, що жевріли у серці ненастанно,
Зненацька розбилися на дрібнії друзки,
То виростити їх дбайливо, пильно та старанно
Спроможні незламні, сповнені віри галузки.
20
Те, що створює уява
З ціллю або мимоволі,
Втілює із часом ява,
Стелячи дорогу долі.
21
Те, що нас усіх єднає
У хвилини радості й біди,
Становить сутність, що здолає
Всі завади, лиха назавжди.
22
Лише у тому ти знайдеш
Своє призначення,
Чому постійно надаєш
Найбільше значення.
23
Не той успіху досягає,
Хто завжди дума лиш про нього,
А той, хто докладає
Значних зусиль, старань для того.
24
Лише той перемагає,
Хто у цьому не сумнівається
Та завжди сил докладає
До надії, яка збувається.
25
Зовсім не шкідливо мріяти,
Здавалось би, про нездійсненні речі,
Та все ж потрібно й діяти,
Ніж переходити з плечей на плечі.
26
Коли тобі нарешті випала нагода
Дещо бажане здійснити в своєму житті,
Ніколи не втрачай її, така ж пригода
Вже більше може не з’явитись в твоїм майбутті.
27
Хоча ніхто не знає,
Що йому доля готує на цю чи ту днину,
Проте кожен докладає
В її здійснення певну невід’ємну частину.
28
Життям слід користатись вщерть,
Пити щастям наповнені ріки,
Поки невідворотна смерть
Не розлучить тебе з ним навіки.
29
Для того, щоб здобути
Те, що заслуговуєш,
Уважним треба бути,
Який шлях второвуєш.
30
Перш, ніж почати
Світу обстеження,
Слід подолати
Власні обмеження.
31
Знати – це і мати,
А мати – могти
Труднощі здолати,
Щоб цілі дійти.
32
Істинною довіра
Тоді лиш бути може,
Як у неї є віра,
Що лихо переможе.
33
Хто дивиться лише вперід,
Назад не озираючись,
Досягне більшого услід,
Й на це не сподіваючись.
34
Щоб не загинути
Всім, всіма навіки забутим,
Потрібно скинути
Серця пута, бути розкутим.
35
За все, що ти робиш,
За все, що зробив,
Лиш те ти заробиш,
Чого заслужив.
36
Те, що ти шукаєш,
Обов’язково знайдеш,
Якщо віру маєш,
Правильним шляхом підеш.
37
Те, чим без упину
Живиться душа,
Й формує людину,
Її прикраша.
38
Те, що визначає
Спосіб життя,
Звичайно складає
Сутність буття.
39
Той лиха не знає,
Чий розум воює,
А серце співає
Й душа враз танцює.
40
Лише те справді становить
Справжню цінність життя,
Що ніколи не зумовить
Відхід у забуття.
41
Щоб здолати
Внутрішній біль,
Слід сягати
Власную ціль.
42
Усі дари з шаною приймай,
Які природа тобі дарує, людино,
Та лиш ніколи не забувай,
Що ти її невідділимая частина.
43
Втамувати розвитку спрагу,
Щоб утворилась його квінтесенція,
І вдихнути в неї наснагу
Спроможна лише її конкуренція.
44
Спочатку, ніж чомусь повірити,
Чи істина це чи обман,
На практиці слід перевірити,
Щоб не потрапити в дурман.
45
Щоб щось як слід простежити,
Не помилившись і своєї мети вдало діставши,
Потрібно увагу обмежити,
Лиш на об’єкті пізнання враз її сконцентрувавши.
46
Хто живе у світі мрій і сподівань,
Та нічого не робить для втілення їх в життя,
Без хоча б найменших старань, намагань,
Не здобуде ніколи щасливого майбуття.
47
Нічого просто так у житті не відбувається:
Усе має причину, процес, результат,
І успіх чи поразка на шляху зустрічається −
Залежить від твоїх особистих затрат.
48
Усе, до чого маєш страх,
Чого свідомо уникаєш,
Витатиме в думках і снах,
Поки його ти не пізнаєш.
49
Від того, як ти до інших ставишся:
Чи з пошаною, чи з ворожнечею,
Залежитиме, чи ти справишся
Із душевною порожнечею.
50
Все, що призначила тобі доля
На твоїй життєвій дорозі,
Здатна здійснити власная воля −
Лиш те, що зробити ти в змозі.
51
«Ми є те, що ми їмо»*,
Про що мислимо повсякчас,
Й скільки в житті встоїмо
Залежитиме лиш від нас.
52
Удача у тих тільки
Стрімко просувається,
Хто в неї аніскільки
Не засумнівається.
53
Хто своїм невдачам
Услід посміхається,
В того стежка вдачам
Умить простеляється.
54
Можливо визначити протистояння
Лише за допомогою
Раціонально вільного порівняння,
Керуючись свободою.
55
Те, що стоїть у тебе на заваді
До досягнення своєї мети,
Лиш підбадьорить тебе насправді
Стежку до бажаного віднайти.
56
Те, що становить справжню цінність,
Варте лиш тільки-но самого життя,
Лиш слід збагнути дійсну відмінність
Між ілюзією й яв’ю буття.
57
Кожен у житті собі вибира
Те, що йому до вподоби,
Та можна лиш дотиком добра
Розправить крила свободи.
58
Те, що ти очима бачиш, −
Це обмежений світогляд,
Те, що ти насправді значиш, −
Потаємний душі погляд.
59
Життя – різнобарвна пригода,
Наповнена злетів, падінь,
Аби лише була свобода
До втілення справжніх стремлінь.
60
Щоб сповна життя скористати,
Не змарнувавши жодного моменту,
Слід тую дорогу обрати,
Яку здолати ти здатний дощенту.
61
Все, що живе,
Все, що існує,
Дещо нове
Завжди формує.
62
Ніколи, ніхто і ніщо
Не зможе змінити тебе
В усякому разі, якщо
Не зміниш самого себе.
63
Ніхто в житті не знає,
Що доля готує,
Допоки не пізнає,
Що нею керує.
64
Щоб не тривожив тебе сум,
Що серце розриває на шматки,
Варто позбутись лихих дум,
І жити захочеться залюбки.
65
Свідомості відображення
Проявляють почуття.
Незабутні перші враження,
Що прикрашують життя.
66
Відсутність прихильного відчуття
Внутрішній біль не втамує,
Шукати слід сутність свого життя
В тому, що тебе формує.
67
Хто до себе прихильний,
До інших теж,
Той в душі всесильний
Без жодних меж.
68
Гарантією твого слова
Можуть бути лише дії,
Вони і є його основа,
А підтримкою − надії.
69
Без надії та віри
Що із серця лине,
Не існує довіри,
Вона зразу гине.
70
Той, хто живе без будь яких обмежень,
Вибрати не може головне,
Ігноруванням усіх застережень
Успіху в житті не досягне.
71
Градація масштабного розвою,
Яка проникає в усі сфери життя,
І визначить майбутнє наше з тобою,
З якого не буде уже вороття.
72
Той, хто завжди вперед іде,
Долаючи всі перешкоди,
Свою мету в житті знайде
В ім’я душевної свободи.
73
Поки горітиме у серці
Вогонь незгасної надії,
До нього не відчинять дверці
Провісники лихої дії.
74
Хоча кожній людині
Властиво помилятися,
Одначе всі повинні
Уміти виправлятися.
75
Не те, як ти зовні виглядаєш
Тебе дійсно прикраша,
А яке місце в житті займаєш:
Твій розум, твоя душа.
76
Поки не пізнаєш
Ти самого себе,
Доти не взнаєш,
Що чека на тебе.
77
У нашому світі нема нічого,
Чого не можна було б не пізнати,
Лиш слід знайти правильний шлях до того,
Всі перешкоди на ньому здолати.
78
Те, що з душі лине,
Та з уст щиро ллється,
Ніколи не згине,
Поки серце б’ється.
79
Який слід лишиш від світу цього
Після смерті, у майбутті,
Залежитиме лише від того,
Що ти робиш ще при житті.
80
Усе, що нині відбувається,
Уплине відповідно на майбуття,
Бажане лиш тоді збувається,
Якщо збагнув ти сенс свого життя.
81
Нездійсненна мрія –
Результат зневіри,
Кожна наша дія
Вимага довіри.
82
Проти лютих ворогів
В боротьбі за волю
Задля дочок і синів,
За щасливу долю.
83
В кого серце кам’яне,
А душа – холодна,
Того лихо не мине,
Ні невдача жодна.
84
Хто почуття
Свої зрозуміє,
Сутність життя
Збагнути зуміє.
85
Якщо любов – то є світу серце,
Що вколо все прикраша,
То мудрості бездонне озерце –
То праця – його душа.
86
Той, хто у свій щоденний побут
Душі частинку покладе,
Того не омине добробут
І серце щастя віднайде.
87
Усе, що ми приймаємо
За належне, −
Від того, як сприймаємо
Протилежне.
88
Щоб досягнути
Світлих висот,
Слід потонути
В морі чеснот.
89
Ні я, ні ти, ні будь хто інший
Не зможе долю ошукати,
Та кожен, в кого дух міцніший,
Зуміє нею керувати.
90
Кожна здійснена тобою спроба
Шанс за собою несе
В те, якщо в душі життя жадоба,
Вийде у тебе усе.
91
Щасливая доля
До того лиш сміється,
Чия в житті воля
Ніколи не здається.
92
Ти доти не пізнаєш,
Яка у тебе сила,
Поки не розпростаєш
Душі незламні крила.
93
Лиш вогонь нестримної любові,
Що в серці буйно пломенить,
Здатний твої мрії кольорові
В земну реальність утілить.
94
Тоді кожен твій крок,
А також твій рух,
Дістане до зірок,
Якщо сильний дух.
95
В житті нічого не іде на марне,
Хоча б що ти не заявляв,
Бо користь принесе й бездарне,
Якщо ти урок з того взяв.
96
Насправді безмежная сила
Прихована глибоко в тобі,
Лиш слід розправити крила,
Знайти джерело життя в собі.
97
За те, що спонукає в світі жити,
Сіяти добро й любов у серця,
Гармонію в душу сприяє вселити,
Слід боротись до самого кінця.
98
Розум накаже,
На світі як жити,
Серце ж підкаже,
Що варто робити.
99
Яка думка, таке й діло,
Яке діло, такий плід,
Лиш тому, хто діє сміло,
Посміхнеться талан вслід.
100
У кожної поразки,
Якої ти колись зазнав,
Частина є підказки
Вступити до удачі лав.
*"Ми є те, що ми їмо" – цитата Гіппократа.
Євген Ковальчук, 13. 12. 2014 – 13. 02. 2015
ID:
938632
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.01.2022 21:07:32
© дата внесення змiн: 29.01.2022 21:07:32
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
