Колядки не вщухають на Різдво. І Львів, що усміхається із вікон. І ми в трамваї дивимось удвох, як страшно хилитає чоловіком. Обвисла безпорадна голова. Обм'як сутулий стан присадкуватий. Та зайві співчутливі тут слова. Це просто він втомився святкувати. Не здався неваля́йка-киване́ць! Він може ще! А, може, тільки хоче... Я вірю, знаю: це ще не кінець! Хоч мружаться на світло темні очі. Він бореться з утомою від свят. І з силою тяжіння. З нього досить. Він плавиться, мов львівський чоколяд. Але стоїть! Бо має в цьому досвід. Тролейбус і земля двигтять невлад. Та сили ще не створено такої, що вивести хитальця помогла б зі стану рівноваги нестійкої. © Сашко Обрій.
ID: 937508 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 19.01.2022 18:39:52 © дата внесення змiн: 19.01.2022 18:39:52 автор: Олександр Обрій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie