Багато, так багато у житті,
Всього того, що щастям людським зветься,
І хоч роки минули золоті,
Та серденько кохає, не здається.
Ще гріють душу в гаї солов"ї,
І вірші про любов,тривожать душу,
Вона іще жива в душі моїй,
Ще й серце любить, я зізнатись мушу.
Щасливий я, як в юності люблю,
Не дивлячись на посивілі скроні,
Не відпускаю я весну свою,
Тримаю її міцно у долонях.
Багато, так багато у житті,
Всього того, що щастям людським зветься,
Ви не цурайтесь світлих почуттів,
І доленька вам щиро посміхнеться.
Гарно, Андрію! Та чомусь доленька посміхається не всім однаково. Ті, які вбивають людей, вона їм щиро посміхається..Чому так? Хто знає?
А вам хай посміхнеться, за те, що маєте добру, люблячу душу!