Я дивилась на тебе щоночі
В голові,уві сні,наяву
Ти так мило відкрив свої очі
І я вирішила,закриєш-помру
Та не смерті своєї боюсь я
А боюсь,що помруть почуття
До Всевишнього не часто молюсь я
І тому залишаюсь одна
Я подякую Богу за тебе
За найкращі свої відчуття
Бо ж Він послав для мене
І моє це із Ним каяття
Та невдовзі появляться очі
Голубі,але вже не мої
Ти дивився на мене щоночі
І мої вже пройшли крізь твої
Я чекала щасливого ранку
Так хотілось побачити знов
Та немає для нас вже світанку
Ти ж і сам від мене пішов
І тепер я пишу тобі вірші
Бо багато не сказаних слів
Та не хочу писати ті гірші
Щоб знов не зустріти той гнів
Я надіюсь і ти зрозумієш
Не дарма ти ж мене зустрів
І когось полюбити зумієш
Скільки було не сказанних слів...