Коли спіткнешся ненароком,
Впадеш і думаєш таке:
Що треба йти повільним кроком,
Бо поспіх не туди несе.
Устанеш, дивишся уважно,
Що заважало на шляху?
Чи не думки ті легковажні,
Тепер добавили страху?
І наступаєм знов на граблі,
Така натура ця людська.
Думки: надалі будь уважним.
Біжим, не бачим рівчака.
Забули зовсім ми про граблі,
І знов даємо сторчака.
Тепер і нерви вже ослабли.
Така натура в нас людська...
Натуру людську не змінити
Думаєш одне, а зробиш зовсім інше!
Вірна думка і гарно висвітлена, дорога Надійко! Натхнення, гарного весняного настрою і ясних сонячних днів!Успіхів і удачі!
Мудро! Така натура - ми є люди.. Кожному властно помилятись...Надії,як мізичні струни,то здатні вверх підійнятись,то знову затихати....
Шануйтеся! Гарного дня Вам!Удачі!