Природа лукава, щось смуту велику надумала.
Не справжню білокрилу Зиму привів до нас Дід Мороз.
Старенька і горбата, а в погляді туманна суміш.
Обіймища зволожені, ходить без холодних погроз.
На бабі полатаний кожух і чоботи подерті,
На голові хустка дірява, волосся сиве стирчить.
Байдужість в очах: ось далі пустельні, ось голод гряде.
Земля зголодніла за снігом, тільки чомусь ще мовчить.
Гарний вірш! Я не нап*ється земля води,то й не вродить... гола,як тільки народжена дитина,змерзне й замре в ній,те, що в зимовій дрімоті...
З прийдешніми Святами Вас" Миру і любові!