Вона стояла в сукні від Versace
Із келихом текіли у руках,
Дивилася, як сіре небо плаче,
І догорав цілунок на вустах...
Вона за все життя сповна напилась,
Напоїв з післясмаком гіркоти,
І серце вже давно з бетоном злилось,
Лежить на п'єдесталі самоти.
Вона чекала, в сукні від Versace,
Що хтось зимою плечі огорне,
Розтопить серце полум'ям гарячим,
І до життя цілунком поверне...
В минуле сипле пройдені хвилини
Годинник на вінтажному столі,
Мовчали в унісон старі картини,
Маркізи, графи, лорди, королі...
В кімнаті темній шепотіли стіни,
Текіли не лишилось на вустах,
А замість сукні - на плечах хустина,
На п'єдесталі замість серця прах.
***
Ну зате зустріла старість гордою і самостійною Насправді вірш чудовий і я розумію, що він про не самі приємні відчуття, але чомусь стало цікаво чи були там в неї в вірші коти?
Насправді вірш чудовий і я розумію, що він про не самі приємні відчуття, але чомусь стало цікаво чи були там в неї в вірші коти? 
