він з нею говорив лише латиною_
вкрадався в кожен із соромних снів,
тремтіла від тих слів очеретиною,
застрягши в павутинні жовтих днів_
протяті ладаном барочні декорації,
протоптана стежа до храму втіх,
ефірних тіл накладені вібрації,
тіней крилатих злісний, тихий сміх_
останній компроміс_ нервові докори_
сакральні символи на оболонках тіл_
порожнє серце, очі з поволокою,
колючий хмиз блідих амурів стріл_
він з нею говорив лише латиною,
раз-по-раз змінюючи маски й голоси,
він бавився, дитина наче з глиною
під в’їдливий холодний дзвін коси_
протяті ладаном барочні декорації,
в нікуди шлях, герої без імен,
торочить дощ, скрипить стара акація,
хрустять крижини в магістралях вен_