щось мали на увазі очі ті_
зламавши кригу дзеркала напроти,
що транслювало вересня мокроти
і викривало суміш почуттів
на шкаралущах викривлених масок_
за вікон слюдяним іконостасом
безлюдні, дивно скривлені об’єми,
перемикнув короткий погляд клеми,
хитнув колоса на крихких ногах_
ти чуєш, рушив наспіх збитий дах
шаблонами окресленого глузду,
вже в темінь падаєш неначе куля в лузу
дрібна деталь в чужій тобі системі,
опудало на зоряних вітрах_
...
щось мали на увазі очі ті_
передчуття повзе_ до хвилі хвиля_
не тіло вже_ собі чуже бадилля,
не відкидає й натяку на тінь,
до втечі за межу плекай зусилля
і жадно рий безпам’яття глибінь...