Вкотре я бачу вже котру дитину,
Батько якої на сході загинув.
Дівчинка. І їх, таких, тисячі.
Плачем хоч плач або криком кричи:
Люди! Щодня там вбивають героїв!
Винні у їхніх смертях, їхній крові
Ми, бо дозволили вбивцям, бандитам
У керівництві країни сидіти
І потураєм їх злочинам далі!
Поки на м'ясо народ не продали,
Як ліс на «дрова», як вже дуже скоро
Ціла країна потрапить в офшори,
Очі розплющте і мізки ввімкніть!
Нас же мільйони! І всім нам болить!
Ви не підтримали нас того року —
Стало ще гірше! І горе глибоке
Стало ще глибше! Це прірва! Це дно!
Чи ви спите всі, чи вам все одно?..
Я підписав свою книгу малій,
Бабці її поклонивсь до землі
(Мамі загиблого), міцно обняв
І: «Ми все змінимо!» — честю покляв.
25.08.2018, Київ