безвідносно до мляво повзучих хвилин, попри плин одиноких скуйовджених хмар, йдеш супроти кошлатих одеж з мішковин що жертовне ягня на вівтар... злісно скиглять іржаві завіси дверей, ловлять гав кривороті цибаті ляльки, мілітарні чуби рве зачахлий борей, кашлем давляться горді круки... звісно, знову, як завжди, зведеш нанівець випадково підігнані формули рим, просихає прокислих калюж холодець, б’є вітрини крильми серафим.. йдеш супроти кошлатих одеж з мішковин, що жертовне ягня на вівтар_ позаяк втратив вкотре за вічність якусь з половин, в котрій хтивою тінню закляк...
ID: 786683 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 09.04.2018 10:24:55 © дата внесення змiн: 09.04.2018 13:09:59 автор: Ки Ба 1
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie