Посірілий, роками некупаний, в шерстних наліпках,
Пудель, зверху, з балкону зруйнованого, як загавкав...,
Що я, той, хто сміття вечорами виносить з-під кільки,
З шоку й всівся у сніг біля сміттярозділених баків.
...Хазяї пса - померли, будинок - на знесення, давній -
Пограбований, стіни розбиті, лишився балкон:
Без огради, донизу похилений. І, пес, останнім,
Й вартував своє жи́тло єдине, й провалювавсь в сон...
Я з кулька дістав рештки, і кинув спочатку – тут, поряд.
Потім – і на балкон якось, з третього разу, закинути зміг.
Та собачка не брав, хоч і схуд, та у вічнім дозорі
Гавкав, гавкав і гавкав, сильніше, слабкіше, на мене, й ...десь вбік...
20.03.18 р.
ID:
783316
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 20.03.2018 09:46:02
© дата внесення змiн: 20.03.2018 10:22:14
автор: Юхниця Євген
Вкажіть причину вашої скарги
|