На час – ущухли політичні сварки,
Й субота, наче, справжній вихідний.
В стрічках без бійок - за невдале, сплаки,
Сімейні туги з нот ненатискни́х.
...І мама - з сином вирішила, в тишу,
Поговорити за сім,ю й дітей.
З горішками на таці й медом, нишком,
Зайшла в його кімнатний мавзолей.
Й в ранковий спокій, у простій розмові
Себе питалася, чи це – її дитя?
Як - чоловік її, твердоголовий?
Чи - як сама, колись, зривалась, з незнаття?
...Й підлога захиталася гардиною:
Невже з супружником, вони – так жи́ли досі?
Їй захотілося поплакати з дитиною,
Та добре знала: син – не терпить рюмсів зовсім.
16.12.17 р.
