Ти бачив?! Вона так звабливо тобі посміхнулася!
Коли ти на тачці стрілку спідометра клав!
Ця леді полює на нас... То ходить по темній десь вулиці.
Невинно всміхається. Любить, як ти щось вживав.
Нещасні закохані… Їм легко плутає голову.
Любить у ліжко до когось частенько прийти.
Така несподівана часом своїми приходами...
Але, як приходить, навряд їй відмовиш вже ти.
Напевно, навчалась колись вона на соціолога -
Вправно працює вона зі старими людьми.
Охоче йде в переговор між тобою і ворогом,
Тим більше, коли ви всерйоз захотіли війни.
Любить відносини, де ходять во́гняні ревнощі,
Любить палких, злих, шалених й нахабних людей.
Любить - щоб пустощі, і небезпечні веселощі -
За іграми цими добре пильнує дітей.
Обійми її тобі, все ж таки, будуть даровані.
Рано чи пізно, ви бу́дете з нею разом.
Й будеш ти в долю секунди останню шокований,
Від слів її голосу ніжного, як перед сном:
" - Ти бачив, як я тобі часто ласкаво всміхалася?
В твоєму авто... Як п'яний по місту летів.
Ні, не в чорнім плащі я...
Я без коси...
І без палиці...
Так, я - міс Смерть! Ходи! Час до інших світів!"
Ціла поема...І це не містика, це - життя... 
