Усі ми смертні, прийде час
Земне життя залишити навіки,
Щоб бути вічними, для нас,
Ніхто не вигадав ще ліків.
Коли прийде життю кінець,
Вже не "відкуплять", не "відмажуть"
Багатий, бідний чи мудрець
Однаково у землю ляжуть.
Свого багатства не візьмуть,
ТАМ не потрібні чин і гроші,
Бо вічний спокій ТАМ знайдуть
Погані люди і хороші.
А Бог судитеме всіх сам,
Хто піде в пекло, хто до раю,
Бо всім воздасться по ділам,
І просто так все не минає...
Ларочко, я цей вірш писала на емоціях. Позавчора поховали зятя - чоловіка моєї донечки Лариси. Олексію було 45 років, помер раптово від крововиливу в мозок.Дуже добра і порядка людина...Дуже чекав повернення синочка з АТО.Діма повернувся додому з тієї страшної війни два тижні тому.Як ми всі раділи...Три з половиною роки жили в постійному стресі,але безслідно нічого не проходить...
