Зима змиває всі земні печалі,
Навзрид хлюпочуть стріхи і сади…
Дими із коминів вдивляються у далі:
Куди бредуть зимових днів сліди ?
Дощами грудень схлипався невчасно,
Мов душу небу вивернув й затих…
Невже не виплакались зорі ясні
Осінніми дощами від всіх лих ?
Спішать примхливі дні у тепле літо,
Ведуть розмови довгі вечори.
І сновигає грудень білим світом,
Снігами замітаючи двори…
Гарний вiрш, Олено. Нi, ну у зими також е яскравi моменти, привносе воне таку незвичнiсть, особливий колорит. То згадалася пiсня Наталi Гулькiноi, ну, якщо мовою оригiналу:
Дождик и ветер - скоро будет зима
И все на свете заметет добела
Белые птицы нас уносят туда
Где на ресницы опустилась зима.
Тiльки от у вас у 3 рядку - слово "дими" - якось набагато частiше все-таки вживають слово "дим", навiть якщо його багато, з багатьох димарiв, коминiв йде, а кажуть - "багато диму", а не "багато димiв". Може вам у цьому рядку, аби яскравiше звучало, його замiнити словом "димок", тiльки тодi написати "вдивляеться" замiсть "вдивляються" - "Димок iз коминiв вдивляеться у далi".
Іноді від названих іменнників може утворюватись форма множини, але при цьому відбувається зміщення у лексичному значенні, і слову надається спеціалізоване значення. Наприклад: сніги, піски, масла, дими.
Дмитре, не вишукуйте у моїх віршах недоліків, напишіть щось від душі...без Гулькіних.
А втім, дякую за увагу.
Ну, так за слова "снiги" i "пiски" нiхто й не сперечаеться, iх, справдi, часто у множинi вживають. Я ж саме слово "дим" вiдзначив, якось воно яскравiше у однинi звучить, у такому виглядi приемнiше на слух.
Та не ображайтесь ви так, чому одразу називати це недолiками, тут справа зовсiм в iншому. Просто кожна людина у своiх вiдгуках вiдштовхуеться вiд своiх власних поглядiв, у кожного рiзнi поетичнi cмаки, рiзнi вподобання. Я ж не кажу, що моя точка зору - це iстина у всiх iнстанцiях, ви в одних випадках можете зi мною погодитись, а в iнших - не погодитись, тут же вирiшувати все одно ж вам i нiкому iншому.
А я й не ображаюсь. Але в моїм вірші з кожного комина (а їх багато) дими виглядають...
Просто час російськомовних Гулькіних минув і хочу, щоб мої вірші вам приносили насолоду від читання
(без асоціацій). Щасти!