Де є сім баб, там є сім бід,
сніданок є, буде й обід.
На кожних три, лиш один дід,
часом бува й один на всіх.
А який дід, такий і слід,
сніданок з"їв, з"їсть і обід,
бува мовчить, бува бурчить,
а то й, як сич старий, сичить.
Баба говорить, дід мовчить,
бабу не можна зупинить,
доки не вискаже своє,
таке у вдачі її є.
Отож, момент ловить той дід,
коли скінчиться слів потік,
тоді лунає діда сміх,
він зрозумілий для усіх.
Та легше дідові стає,
що в нього одна баба є,
якби було їх в нього сім,
то дід би й жити не хотів...
Та все ж відомо людям всім,
й одна буває, ніби сім,
знає така про всіх і все,
і діду спуску не дає.
Не тільки діду, а й сусідам,
бува онукам, бува й дітям,
і навіть курям, і кролям,
коли у баби та-ра-рам...