Я люблю тебе так,
Що хочеться небо схилити!
І пробігтись по ньому,
Упасти в долоні твої.
Захопити в полон усі мрії
І так залюбити,
Щоб до тями прийшов,
Відірвавшися аж від землі.
Мені хочеться так
Одним рухом всі стерти гризоти!
Світ покласти до ніг,
Загорнувши у сонця тепло.
Щоб ти знав, що є сильним
І можеш усесвіт збороти,
Бо ж ті ангели вірять у тебе.
Зіпрись на крило.
Я не дам тобі впасти,
Заглянути в сумніву холод.
Не впущу темінь в душу,
Не дам спопелити вогню.
Буду леготом ніжно так пестити
Твій життя голод.
Впусти ж, милий, кохання!
Я небо тобі відчиню.
Я люблю тебе так....
колись, при знайомстві нашому навіть мимохіть я визначав тип вашого характеру, "смак" і силу вашої емоційності, те, що є суттю душі юної жінки. - і не помилився: ви спрпавжнє втілення справжньої жіночої душі, неперевершеної сили чуттів, емоційності, дару любити і віддавати любов"ю, а ще - нестримно неодмінно про це все розказати світові.
ух! дух перехоплює віж вас!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ах, Касьяньчику... Ви таки особливий, вмієте кількома словами вернути отой "смак", що здається в цих буднях метушливих от-от затреться безслідно. Обіймаю вас за це