|
Від сьогодні створю майже нове життя.
І розгадка, здається, такою близькою.
Лиш в душі моїй злива - тебе в ній нема.
Відчуваю себе не занадто живою.
Засинаю під ранок - вночі вже не сплю.
Лиш думками наразі тебе споглядаю.
Та під силу вві сні цю пробити стіну,
А інакше - ніяк я її не здолаю.
Вже нічого не їм, не читаю газет
За сніданком, як було з тобою раніше.
Підсвідомо, я все ще чекаю тебе.
Та триває вже вічність ранкове затишшя.
Хтось сказав, що любов - то одна із отрут,
Найсильніша, що тільки у світі існує.
Я б усе віддала, тільки б бачити тут,
Відчувати, як він поцілує
Мої губи.
Я б хотіла отрути напитися вщент.
... Я забуду, як дихати треба.
І у цей незабутній, чуттєвий момент
Можна навіть торкнутися неба.
...
Люди стали чужими, як ночі і дні.
Відчайдушно боролися проти -
Не лишитись у розпачі, на самоті,
Задивляючись в очі собі: ну і хто ти?!
Дивина.
Я розбірливо рухаю ротом,
У повітрі зникають ледь чутні слова.
Я дивлюся на себе з питанням: .. і хто ти?
І від купи думок аж тріщить голова.
Мені б варто навчитись з тобою прощатись.
Це, напевно, що невиліковна хвороба.
Я не вмію ні плакати, ані сміятись -
Тільки вірші читати в обіймах у Бога.
Я така старомодна. Не слухаю Лєпса.
Не відвідую клуби, нічні дискотеки.
Я ненавиджу колу, тим більше і пепсі.
Не люблю магазини, базари, аптеки.
Я ненавиджу дуже холодну погоду.
Не читала про Будду. Не бачила гори.
В людях більше ціную їх внутрішню вроду.
Та надам перевагу свою швидше морю.
Не читаю газет, і новин всіх не знаю.
Допізна не засиджуюся в інтернеті.
Я обожнюю спокій, порожні трамваї...
Теплу осінь і тишу, Шекспіра сонети.
Я люблю відчуття, що мене хтось чекає.
І наразі минуле своє відпустити -
Як ніколи, готова. Тільки б жити/любити.
Невідомість «що ж завтра» мене не лякає.
Я одна з тих, що вірить і вміє чекати -
День чи тиждень, - роками на диво чекати.
І мене вже ніколи нічим не зламати.
Мені вистачить сил, - я не стану брехати.
Хай минуле втікає - слідів не лишає.
(... Хтось сказав, що любов - то одна із отрут).
Я дорогу до щастя наразі шукаю.
Та тебе вже не прагну побачити тут.
ID:
621464
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.11.2015 10:49:30
© дата внесення змiн: 16.11.2015 10:49:30
автор: Тіна Травнева
Вкажіть причину вашої скарги
|
